Надія ДІДЕНКО, 06.10.2010, 17:43

Коли мої столичні знайомі вирішують подивитися футбол «за всіма правилами» чи влаштувати свято для душі та для гостей, аби створити відповідну атмосферу з-поміж «дорослих» напоїв перевагу віддають пиву. Причому обирають не розрекламовану продукцію вітчизняних пивних гігантів чи запаморочливо дорогі сорти імпортного пива, а, як у старі добрі часи, беруть і купують хмільний напій на розлив. До того ж шукають у столиці виключно полтавське пиво. І, як раніше, вистоюють черги, бо полтавське пиво у столиці користується неабияким попитом. «Для мене воно — найсмачніше, — коментує знайомий, котрий об’їздив уздовж та впоперек усю Європу і якого тільки пива там не куштував. — Ви навіть не уявляєте, як вам, полтавцям, пощастило!»
— Якихось особливих секретів чи таємниць приготування полтавського пива не існує, — коментує генеральний директор ЗАТ «Фірма «Полтавпиво» Василь Лавриченко. — Ну хіба що окрім суворого дотримання технології виробництва. Наш завод не випускає неякісного пива. Не дозволяє собі цього. Бо ми працюємо без реклами, вкладаємо кошти не у дорогі піар-кампанії, а у якість своєї продукції, закуповуючи виключно натуральну сировину дещо дорожче, ніж конкуренти, адже це — основа пива. Купуємо чеський солод, кращий український хміль і використовуємо воду із власної свердловини. Вона — ще одна запорука смачного пива. 
 На нашому заводі кожен сорт пива вариться окремо, як і передбачено класичними технологіями. Ми не пішли на використання технології «хай греветі», яка застосовується на великих підприємствах, коли вариться високої щільності сусло, яке потім розводять і додають до нього різні інгредієнти, що відповідають різним сортам пива. Робиться за принципом: з одного бульйону — всі страви. От, напившись такого пива, споживачі й почали повертатися до кращого — класичного пива.
За класичними технологіями полтавські пивовари працюють з моменту заснування підприємства. 45 років тому все розпочиналося з невеличкого пивного цеху, що працював неподалік міської станції «Швидкої медичної допомоги». Пива той варив мало, тому дефіцит хмільного напою у місті був неабиякий. Тому держава й вирішила збудувати в Полтаві пивзавод.
— На жаль, проект обрали невдалий — і пізніше підприємство довелося повністю реконструювати, — розповідає колишній генеральний директор ЗАТ «Фірма «Полтавпиво», а нині консультант підприємства і найкращий знавець його історії Микола Суткович. — Перша «варка» пива була у вересні 1965 року. Вийшла вона дещо невдалою, бо використовували водогінну воду. Тому, щоб варити гарне пиво, довелося свердлити власну артезіанську свердловину на глибину 743 метри.
Початкова потужність підприємства була 1 мільйон декалітрів пива. Та коли полтавські пивовари запустили в серію високоякісні сорти хмільного напою власної розробки і споживачі їх розкуштували, пиво знову стало дефіцитом. Тому на підприємстві провели потужну реконструкцію, збільшивши обсяги виробництва до 7 мільйонів декалітрів. Одночасно вдосконалювали й рецептуру та створювали нові сорти. Навіть горбачовська епоха боротьби із «зеленим змієм» не стала на заваді розвитку підприємства. Бо коли на інших пивзаводах на виконання рішення генсека порізали лінії розливу пива і почали випускати лише безалкогольні напої, полтавські пивовари закупили на заводі «Хіммаш» емальовані ємності. Їх замовили винзаводи, однак так і не встигли придбати, бо виробництво зупинили. «Якби тоді написали куди треба, що я ото таке роблю, мене і з партії вигнали б, і з посади генерального зняли, — посміхається Микола Суткович. — А нам боротьба з п’янством допомогла переос-настити виробництво. А коли «боротьба» закінчилася, закупили ще й сучасне німецьке обладнання».
Це нині різні торговельні марки, рекламуючи свою продукцію, аби заманити споживача, згадують імена легендарних, проте давно померлих німецьких пивоварів, чи креативненько вигадують неіснуючих персонажів. А от у Полтаві на пивзаводі працював справжній потомственний баварський пивовар.

 «Хочу подякувати за справжнє живе пиво. Я цей напій надзвичайно ціную і п’ю із задоволенням. Пив пиво в Англії та Німеччині, Америці. Та ваше пиво — то для справжніх поціновувачів і гурманів, до лав котрих зараховую й себе», — відгуки такого змісту полтавські пивовари часто отримують від вдячних клієнтів з різних регіонів України. А полтавський корифей пивоварної галузі й знавець пива Микола Суткович зізнається, що п’є лише рідне, полтавське пиво. «Бо воно єдине в Україні виготовляється за класичними технологіями — без консервантів, замінника ячменю, що зараз дуже популярно. Наше пиво — дійсно живе».
І дає поради, як правильно пити, щоб і здоров’ю не зашкодило, і смакувало добре. По-перше, пиво повинне бути охолодженим. По-друге, у нас люблять пиво з рибою, а от німці та чехи пиво з рибою не п’ють — вважають, що різкий запах риби зводить нанівець смакування самого напою. Відтак, не можна вловити усі нюанси аромату та смаку хмільного напою. Та й пивовари радять пити пиво із сосисками, горішками, соломкою, сухариками, свининою.
«Випите у міру пиво є ще й своєрідним лікувальним препаратом, — переконаний Микола Суткович. — Більше амінокислот, ніж у пиві, у природі не існує у жодному іншому продукті. Часто при порушенні обміну речовин пацієнтам приписують пити пивні дріжджі — їх купують в аптеках. Але ж вони сушені. А в пиві — натуральні. Цей продукт також корисний для очищення організму. Німецькі вчені взагалі присвятили цілі трактати цілющим властивостям пива».

— Ми протягом 10 років співпрацювали з його королівською високістю принцом Баварії Люітпольдом, — розповідає Микола Суткович. — Його прапрадід видав свого часу закон про виробництво пива. І цим документом і досі керуються, як своєрідною конституцією, пивовари всієї планети. Принц нам чимало допоміг у плані поліпшення якості пива. Він прислав до Полтави свого пивовара, котрий працював тут цілий місяць безкоштовно.
Сьогодні полтавське пиво варять на кращому обладнанні визнаних у світі торговельних марок, застосовуючи класичні технології пивоварів Німеччини, Чехії та Данії. Повертають із забуття перевірені часом рецепти хмільних напоїв і створюють нові сорти. І намагаються не згадувати про складні часи, коли ще два роки тому пивоварам доводилося боротися за виживання.
— Тоді Полтавський пивзавод вийшов з групи «Сармат» без ринку та сировини, так би мовити, у вільне плавання, — розповідає директор з  продажів ЗАТ «Фірма «Полтавпиво» Володимир Шепетуха. — І два роки напружено боровся за виживання. Без ринку жодне підприємство нічого не варте. Тим паче, що пиво — не цегла, воно має свій термін придатності. Ми починали з двох сортів пива. Сьогодні їх уже 9 — «Фірмове», «Ячмінний колос», «Нефільтроване солодове», «Жигулівське», «Мгарське», «Старий млин», ліцензійне «Мюнхенське», «Ризьке», «Слов’янське», знамениті «Диканські вечори». За кількістю і часом  освоєння нових сортів підприємство можна сміливо записувати у книгу рекордів. Нам довелося заново відтворювати лінійку знаменитих полтавських сортів пива. За цим стоїть копітка та напружена робота пивоварів і технологів, фахівців лабораторії.
Хмільний напій, виготовлений у Полтаві, сьогодні залюбки п’ють поціновувачі якісного пива у всіх областях України — немає такого регіону, де б не можна було знайти полтавське пиво. Воно також поступово завойовує російський ринок. Оцінили працю пивоварів і міжнародні експерти: до численних нагород, отриманих свого часу на міжнародних виставках у Парижі, Мадриді, Москві, нещодавно додалися високі відзнаки дегустаційного конкурсу асоціації «Укрпиво» у Києві. На ньому три сорти світлого пива — «Слов’янське», «Ризьке» та нове пиво «Бочкове» — отримали золоті медалі. Гран-прі серед темних сортів пива дісталися легендарним «Диканським вечорам». Цей сорт набрав 24,4 бала із 25 можливих, які експерти виставляють, оцінюючи пиво за 5 характеристиками. До речі, за всю історію конкурсів найбільшу кількість балів — 24,6 — набрало теж полтавське світле пиво.
45 років для підприємства — можливо, не така вже й велика дата. Адже чимало промислових гігантів відзначають вікові ювілеї. Проте пивоварна промисловість — і світова, і українська, — пережили стільки змін за цей час! Десятки підприємств, які мали набагато більше шансів на життя, ніж «Полтавпиво», наказали довго жити — із 153 пивоварних підприємств України залишилося трохи більше 30. А полтавські пивовари працюють і далі. І продовжують радувати новими сортами пива, вражають технологічними новинками. Так, полтавські пивовари стали одними з перших на ринку непастеризованого пива. На 300-річчя Полтавської битви вони вперше запропонували полтавцям непастеризоване нефільтроване пиво, котре й нині користується попитом. Вони першими в Україні почали розливати пиво в одноразові ємності за технологією Кей-КЕГ. Поки що ця технологія популярна на Заході — у Бельгії, Німеччині, Голландії. Йдеться про пластикову ємність, у котрій знаходиться металізований мішок, пиво туди поступає прямо з ємності, де варилося. Й видавлюється воно не під дією вуглекислого газу, а за рахунок тиску на мішок. Таким чином, з КЕГа у бокал потрапляє оте справжнє, первозданне, автентичне пиво, як воно є. І жодним чином до розливу не контактує з киснем, який пивовари називають смертю справжнього пива. Ті, хто куштує його, говорять, що воно має зовсім інший смак, не такий, як у пляшках, банках чи класичних КЕГах. Першим у таку тару на пивзаводі розлили пиво «Імператорське».
До власного дня народження «Полтавпиво» готує приємний сюрприз любителям хмільного напою — новий, десятий для підприємства, сорт пива «Бочкове». Це світлий сорт пива, котре готується з додаванням рису до традиційних інгредієнтів — хмелю, солоду та води. Рис надає пиву м’якості й сухого присмаку. Пивовари сподіваються, що воно знайде шлях до сердець споживачів. А ще з листопада до своїх прихильників повернеться легендарне медове пиво «Ай-Нікола». Адже цей сорт — зимовий, більш міцний. І справжні знавці п’ють «Ай-Ніколу» не для того, щоб втамувати спрагу, — воно в теплій компанії зігріває душу довгими прохолодними зимовими вечорами.
Фото Іванни СЕРДЮЧЕНКО